Вопрос от посетителя
помогите надо написать мини детективная историю
Отвечает Илюха:
У офіс детективного агентства «Конрад» зайшла молода жінка,років 25.
ЇЇ зустрів помічник детектива – Артур Белл.
– Добрий день. Мене звати Артур Белл. Я допомагаю у розслідуваннях сищику Максу Стронгу.
– Ох добрий день. Я – Кеті Вінслет. Я маю підозри,що…
І в цей момент до кабінету зайшов Стронг…
– Здрастуйте,- сказав він.
– Добридень,містер Стронг. Я – Кеті Вінслет .
– Дуже приємно. То з чим ви до нас прийшли?
– Мені здається,що за мною стежать
– Ви комусь перейшли дорогу?Або ви багата людина?
– НІ,хоча в мене є одна сімейна коштовність. Це каблучка з білим діамантом. Вона передається з покоління у покоління всім жінкам мого роду. Моя прапрабабу ся була знаменитого дворянського роду Вінслентів.
– Так,я читав про цей рід,- сказав Белл.
– На цю каблучку все моє життя зазіхає мій старший брат Ніколас. Він завжди мені заздрив. Десять років тому ми з ним посварились і з тих пір не бачились. Він навіть ніразу не приїжджав до моїх батьків…
– Можливо він знову приїхав у Йорк?- висловив свою думку Стронг.
– Все може бути,якщо він приїхав у рідне місто,не навідуючись сюди вже 10 років,то він явно щось задумав,- додав Белл.
– Скажіть свою адресу. Ми за всім простежимо.
– Фронт-стріт,28,- сказала Кеті.
– Добре
– Ну я піду. До побачення.
– До побачення. Ми будемо слідкувати за вашими діями та зробимо свою роботу,- сказав Стронг.
Жінка пішла…
У вікно ми побачили,як за Кеті почав йти якийсь чоловік,не дуже приємної зовнішності,риси його обличчя були наповнені злості. Ми одразу ж вибігли на вулицю та пішли за ними.
Йдучи десь з 20 хвилин ми дійшли до дому Кеті. Вона нас не помічала.
– Макс,а може це той самий Ніколас?- сказав Белл.
– Так!Це точно він! -відповів Стронг.
Ми підійшли до нього.
– Вибачте,а котра зараз година?
– 12:20.
– Дякуємо
– Нема за що.
– Мені здається я вас десь бачив,- сказав Макс Стронг. Ви випадково не Дрейк?
– Ні. Мене звати Ніколас.
– То ви проїздом в нашому місті чи живите тут?
– Я тут вже не був майже 11 років. Я приїхав до сестри. Забрати своє!
– То що ж ви маєте на увазі?
– А навіщо вам це знати. Я вже й так сказав більше ніж потрібно!
– Я просто письменник,я пишу свої романи на основі реальних подій. Мені дуже цікаве ваше життя. Може зайдемо до кав’ярні. Та ви мені все розповісте?
– Ну добре. Ви мене переконали.
Ось вони втрьох сидять в кав’ярні та Ніколас розказує свою історію …
– Я ніколи не любив свою сестру. Мої батьки завжди приділяли їй море уваги,в той час,як я навіть не мав друзів. Кеті – так звуть мою сестру,теж мене не долюблювала. Зараз я хочу їй помститися,вкрасти свою річ. Сімейну дорогоцінність. Дуже дорогу каблучку. Вона передається у нашій сім’ї з покоління у покоління. Наші з сестрою предки дуже її берегли. Зараз вона у руках Кеті,а повинна бути в мене!!!
– Я точно напишу про це книгу.
– Ну добре.
– То може ви мені скажете свою адресу та номер телефону.
– Так звичайно. Черри-стріт,6. А номер – 3-65-28.
– Дякую. Ну ми підемо.
– Цей Ніколас виявився дуже дивним. Потрібно здати його до поліції. – сказав Стронг.
– То ходімо,– відповів Артур.
Детективи прийшли до поліції та все розповіли. Наступного дня Ніколас заліз до оселі Кеті та намагався викрасти каблучку,та нічого не вийшло,бо поліціянти вже заховались в будинку та затримали його на крадіжці.
– Ні!Ні!Я тобі ще помщусь!- кричав Ніколас Кеті.
Вона мовчала.
Кеті була дуже вдячна Артуру Беллу та Максу Стронгу за розкритий злочин. Та наступного ж дня продала будинок та переїхала в інше місто,де б її ніхто не знайшов. А Ніколаса посадили за грати на 12 років.